Бобер річковий

Бобер сама велика тварина серед гризунів, він сягає ваги до 32 кг, живе до 25 років. Раніш був досить поширеною твариною в зоні помірного клімату в Європі й Азії. Але через цінне хутро, яке цінується дорожче соболиного, майже був знищений. В 30-х роках в бувшому Союзі цей звірок налічував біля 1000 особин. Але завдяки прийнятим заходам по охороні, вже в 60-і роки його чисельність стала біля 40 тисяч штук.
В їжу вживають бобри кору, пагони, листки. Особли¬во люблять осику і вербу, болотні трави, очерет, півни¬ки, водяні лілії. На зиму запасають гиляки під водою, іноді до 50-80 м. Малиші народжуються раз на рік, у квітні-травні, по 3-5. Через день після народження вони вже плава¬ють, а через три неділі їдять рослини, хоч мати годує їх молоком ще неділі зо три. З батьками вони лишаються до 2-3 років. Селяться бобри біли берегів неглибоких річок, озер або на струмках, що поросли листяними деревами і трав’янистою рослинністю.
Мало кому доводилося бачити, як бобри пірнають під водою, але на березі їх продуктивність фантастична. Відомі випадки, коли бобри підгризали своїми різцями навіть такі тверді породи, як дуб і ясен товщиною понад 1 м. Під водою бобер може не дихати 15 хв.
В залежності від місцевості, житлом в бобрів можуть бути нори або так звані хатки. Нори риються в сухих і підвищених берегах. Вхідні отвори знаходиться завжди під водою. Нора кінчається розширенням – лігвом. Підлога покривається трісками, прутиками, сухою травою. Висота лігва не перевищує 0,5 м, а ширина – 1 м. Від нього відходять запасні ходи, що також ведуть під воду. Довжина ходів 4-6, але може сягати до 15 м. Разом із запасними ходами, що несуть з нори в густі побережні зарослі, вони утворюють складну систе¬му підземних ходів. В них тварини вдень відпочивають, живляться і ховаються від ворогів.
БоберНа водоймах з низькими і заболоченими берегами будуються бобрами хатинки, що нагадують копицю, де замість сіна – гілля. Вони настільки міцно сцементовані грязюкою і мулом, що здатні витримати вагу декількох чоловіків. В середині вигризаються пустоти-камери, що вистилаються сухою травою, шерстю, дрібними тріска¬ми, розмочаленою деревиною. Під “спальню” відводяться підвищення. Виходів декілька, один голов¬ний, яким тварини користуються, інші – запасні, але всі вони закінчуються під водою. Всередині камери повна темрява, вентиляція здійснюється через пори в “стелі”. В маленьких “хатках” лише по одній камері і двома-трьома ходами. У великих можуть бути декілька поверхів висотою до 2 м і до 20 м довжини 8 середині розміщається багато з’єднаних між собою на різних рівнях “кімнат”. Якщо “хатка” споруджується на березі, навкруги неї часто риється канава для води. Риють бобри також на десятки сотні метрів канали для сплавлення в свою колонію лісу. Глибина їх сягає до 1 м, а ширина 0,5 м. Коли рівень води в каналах знижується, бобри пе¬регороджують їх земляними загатами з грязюки. Будують вони і великі греблі – цілі гідроспоруди, щоб регулювати рівень води тієї водойми, де мешкають. Греблі забезпечують підводне розміщення входів і транспортування водним шляхом віддалених кущів і дерев.
Зруйновані греблі тварини ремонтують і понов¬люють. Працюючи вночі всім сімейством. Таким чином зводять і нові споруди, довжиною десятками, а то й сотнями метрів, використовуючи для цього гілляки і мул. Тварини дуже ретельно трамбують землю на греблі і замазують щілини, тому споруда виходить досить міцною. Збудована гребля знаходиться під постійним наглядом і ремонтується звірками щорічно.

 
 

Ще з цієї рубрики:

 

Тут ви можете написати відгук

* Текст коментаря
* Обов'язкові для заповнення поля

Увага: всі відгуки проходять модерацію.