На Батьківщині Кобзаря

На Батьківщині Кобзаря

3

Маршрут: Моринці — Шевченкове — Городище — Звенигородка

Черкащина відома в світі як земля великого Кобзаря. Тому саме тут намагаються провести свій вільний час протягом року тисячі співвітчизників і гостей з ближнього і дальнього зарубіжжя, прагнучи побувати в місцях, де свого часу жив, бував і творив геній людства Т.Г. Шевченко, прийняти участь у шевченківських ювілеях і святах. Про цю велику людину нагадують встановлені на Черкащині понад 40 пам’ятників, меморіальні дошки та знаки, музеї. Не дивлячись на матеріальну скруту, потік шанувальників Шевченкового слова не припиняється у зв’язку з пам’ятними датами, як: 1994 рік — 180-річчя від дня народження, в 1996-му- 135-річчя від дня смерті поета та інші, щоб пом’янути його «незлим тихим словом в сім’ї вольній новій». Це набуло нового змісту у зв’язку з проголошенням в 1991 році незалежності України. Село Моринці, Звенигородського району — місце народження 9 березня 1814 року геніального поета, мислителя, художника, революційного демократа. Тут народилась і його мати Катерина Якимівна Бойко. Після переїзду сім’ї в с.Кирилівку Тарас провідував діда Якими і бабусю Маланку, які залишилися в цьому селі. Побував тут поет і пізніше в 1843, 1845 та 1859 p.p. Село згадується в повісті «Княгиня». Село Моринці тепер розбудоване і хатинок того часу під соломою немає. Там, де стояла хата родини Шевченків, збудована середня школа. На відзнаку 125-ліття від дня народження поета біля неї встановили бюст Т.Г. Шевченка роботи скульптора K.M. Терещенка. Відвідують ці місця шанувальники Т.Г. Шевченка з різних країн світу, щоб походить стежками його дитинства.

Село Шевченкове (бувша Кирилівка) — перший життєвий навчитель великого поета. Тут народились батько Григорій Іванович та дід Т.Г. Шевченка Іван Андрійович Шевченко. Дід часто розповідав онукові Тарасу про «Коліївщину» — селянсько-козацьке повстання. Ці розповіді лягли в основу поеми «Гайдамаки». В цьому селі народились сестри поета Катерина, Ярина та Марія, брат Йосип. До цих пір збереглася «дяківська хата», де навчавсь грамоти малий Тарас. Там, де була батьківська хата, в 1939 році відкрито музей, а по малюнку Шевченка було відтворено хату Шевченків. Проте чиясь злодійська рука спалила її в 1992 році і знову односельчани взялись і збудували її. На центральній площі села в 1957 році встановлений бронзовий монумент Т.Г. Шевченка (робота скульпторів М.П.Олійника та М.К.Вронського). По дорозі на Городище з Шевченкового перше селище Вільшана теж пов’язане з іменем Т.Г.Шевченка, де він служив козачком в пана Енгельгардта.

А далі Городище, де не раз зустрічався Т.Г. Шевченко з С.С.Гулаком-Артемовським — видатним українським співаком і композитором. Під час приїзду в Городище в 1859 р. Шевченко зустрічався з робочими цукроварні. В пам’ять про цю зустріч робітники цукрового заводу в 1923 р. замовили пам’ятник Т.Г. Шевченку на могилу поета в Каневі.

За 10 км від Городища на березі Вільшанки розкинулися сади Мліїва — батьківщини династії Симеренків. На кошти і при допомозі П.Ф. Симеренка був виданий «Кобзар» Т.Г. Шевченка. Нині там науково дослідний інститут садівництва, сорти якого відомі всьому світу.

Біля Мліїва знаходиться відомий пам’ятник природи республіканського значення «Закревський бір».

По дорозі в сторону Звенигородки від Шевченкового, на відстані 18 км знаходиться заповідний парк в селі Козацькому на площі 51 га з віковими дубами, ясенами, ставками. До речі, за переказами місцевих жителів, під одним з старих дубів писав свої байки відомий російський байкар I.A. Крилов.

За 27 км від Звенигородки, в селі Будищах, в парку, створеному в 18 столітті, зберігся будинок поміщика Енгельгардта, в якому теж служив козачком Тарас. В цьому парку росте віковий дуб Шевченка, в дуплі якого малий Тарас колись ховав свої малюнки. Поряд з помістям колись починався ліс, який називали Гупалівщина, оспіваний Шевченком в поемі «Гайдамаки».

На захід від Звенигородки, за 40 км на Гірському Тікичі, розташоване місто Тальне, де розміщений на площі 400 га Тальнівський лісопарк республіканського значення. Посаджений він в 20-і роки минулого століття кріпаками графа П. Шувалова. Пейзажі парку неповторні, і якби їх вдалося відродити, то парк не поступався б знаменитій «Софіївці».