Смт Вільшана

Вільшана — селище міською типу. Розташоване на річці Вільшанці, притоці Дніпра, за 25 км від районного центру та 23 км віл залізничної станції Городище. Площа територіальних меж — 5647,3 га землі. Налічує 1141 двір. Чисельність населення — 3552 особи.
До складу вільшанської селищної ради входять селища НЕЗАМОЖНИК ТА САГАЙДАЧНЕ
Вільшана — дуже давне поселення. І хоча в документальних джерелах нашу річку Вільшанку, як праву притоку Дніпра, згадують лише у XII ст., археологічні дослідження виявили на околиці скупчення кісток і довели, що вже 11-10 тисяч років тому на території селища жили люди, які полювали на мамонтів.
8 тисяч років тому територія сучасної Вільшани теж була заселена. Про не свідчать зібрані кремінні вироби епохи лісових мисливців.
Улітку 1997 р. м центрі селища Вільшани були проведені стаціонарні археологічні дослідження виявленою тут трипільського поселення, яке проіснувало близько ста років (З тис. — 2900±50 рр. до н. е.). Тут маємо залишки двох жител трипільського часу — землянки та глинотоптаного будинку. У спорудах і на дворищі було знайдено уламки посудин з чудово збереженим орнаментом, глиняні статуетки, рибальське грузило. Із черепків вдалося частково скласти посудину, на якій попарно шиті змії спіраллю оповили все тіло гончарного виробу. Поруч іі землянкою знайдений набір первісного художника: кістяна палітра зі слідами фарби, шматки вохри. Про значний рівень культури наших пращурів свідчать зразки знайденої в землянці глиняної пластики. Це різноманітні статуетки від великих (уламок 25 см фігури) до мініатюрних (З см заввишки). І нарешті, унікальна знахідка — портретна скульптура жінки.
У 1984 р. в селищі було відкрите поховання доби раннього заліза. На дні гробниці на дерев’яному помості лежав кістяк юнака. При похованому було знайдено знак вождя — золоту гривну як свідчення того, що покійник був спадкоємцем вождя, золоту шпильку-підвіску, сагайдачний набір з 92 бронзових наконечників стріл, кінську збрую, різноманітний посуд. Поховання визнане пам’яткою типу новочеркаського скарбу й датується VII ст. до н. е.
З уст в уста, з покоління в покоління передасться вільшанцями легенда про походження назви селища. У ній розповідається, що дочці Ярослава Мудрого Ольші (Олісаві) належало поселення, яке називали острожок Ольші (назва за нашого часу трансформувалася у Вільшану).
Перша писемна згадка про Вільшану датується 1598 р. (вона згадується як містечко Ольшани). А на картах французького інженера та мандрівника Гійома Левассера де Боплана, виданих у 1650 р., Вільшана вже позначена як велике укріплене містечко.
У середині XVII ст. під час народно-визвольної війни проти польсько-шляхетського панування, сотенне містечко Ольшани підпорядковувалось Корсунському полку. Одним із видатних військових діячів того часу був наш славний земляк-вільшанець Максим Кривоніс. Шляхта називала його «гетьманом козацького народу», а народ у своїх думах і піснях поіменовус його Максимом Ольшанським.
Після війни згідно з Андрусівським перемир’ям 1667 р. Вільшана залишилася під влалою Речі Посполитої.
У 1791 р. Ольшанський ключ перейшов у власність В.В. Енгельгардта, а пізніше до його сина Павла Васильовича. Сюди в 1828 р. привела доля юного Тараса Шевченка, який прийшов у маєток по дозвіл на навчання в маляра. У Вільшані Тарас-підліток прожив рік у панському дворі. У наше містечко приїжджав поет у 1843-1845 рр. та у 1859 р.
Капіталістичні відносини, що розвиваються вже в першій половині XIX ст., зачепили й містечко Ольшани. Тут діють винокурний, цегельний, поташний заводи.
ВільшанаУ містечку на кінець XIX ст. було 2 церкви, 2 синагоги, одномасна міністерська народна школа (земська), церковнопарафіяльна (приходська), в якій навчалося в 1917 р. 69 хлопців та 37 дівчат. Крім того, коштом земства і Браницьких 1895 р. побудована лікарня, казенна лавка, 4 заїжджих двори, будинок для бідних. Ще були в містечку аптека, млини (2 водяні та 5 кінного приводу). 12 кузень; працював фельдшер.
У жовтні 1917 р. в Петрограді відбувся переворот. До влади прийшли більшовики.
Лавина нових соціальних зрушень докотилася й до Вільшани. Уже в грудні було організовано ревком на чолі з Г.С. Ковалем. Та в березні 1918 р. вулицями містечка застукали чобітьми кайзерівські солдати. Влада часто змінюється. Містечко захопили війська Петлюри. Потім мітку 1919 р. прийшли білогвардійці генерала Денікіна. І всі ці зміни супроводжувалися збройними сутичками, кровопролиттям.
У січні 1920 р. в містечку відновлено радянську владу. Було створено КНС у складі 50 членів, якими здійснено перерозподіл землі. Влітку 1921 р. обрали сільську раду. У 1923 р. Вільшана стала районним центром. Вільшанці власними руками створювані свій добробут. Упорядковувалося містечко, з’явилася електрика й радіо, розширилася лікарня, запрацювала середня школа, клуб, 2 бібліотеки. Голодомор 1933 р. приніс смуток і втрати майже в кожну родину. На трьох кладовищах стоять сьогодні скорбні хрести як пересторога для живих.
З початком Великої Вітчизняної війни до 1,5 тисяч жителів селища були мобілізовані на фронт. 29 липня 1941 р. Вільшану захопили фашистські Війська. На каторгу до Німеччини було вивезено 619 осіб. 5 лютою 1944 р. Вільшана була визволена від окупантів.
За бої на Халхин-Голі одним з перших одержав орден Бойового Червоного Прапора фронтовий шофер вільшанець Дмитро Мельниченко.
Нині Вільшана — економічно й культурно розвинене селище.
Кращим у районі є СТОВ «Вільшанка», яким впродовж багатьох років успішно керує А.М. Хижий, представник ставної хліборобської династії. Ще в далекі довоєнні роки його дід Мефодій Григорович керував земельним відділом, а дідові брати Йосип і Тарас Григоровичі були в різний час головами господарства, яким тепер успішно керує їх нащадок.
Також у селищі налічується 5 фермерських господарств, 80 підприємців своєю працею примножують добробут селища.
Вільшана — батьківщина багатьох відомих в Україні й за її межами людей. За деякими відомостями тут народилися славетний пол¬ковник Війська Запорізькою Максим Кривоніс (90-ті рр. XVI ст. — 1648 р.) і відомий польський живописець-пейзажист Я. Станіславський (1860-1907 рр.). Пишаються вільшанці своїми земляками — відомими сучасними художниками: В. Салатовим та Л. Шелудьком. У Вільшані народилися діди-прадіди таких відомих нині в Україні людей, як С.П. Головатий та брати Клички.
Історія Вільшани зібрана в експозиціях краєзнавчого музею «Вільшанська світлиця», вивчається на уроках у місцевих школах, живе в сімейних реліквіях і переказах.

 
Статья прочитана 732 раз(a).
 

Оставьте свой отзыв!

Premium WordPress Themes